Новая школа
Каталог статей
Меню сайта

Категории раздела
Общие вопросы образования [3]
Начальная школа [2]
Языки и литература [1]
Математика [3]
Иностранные языки [3]
География, экономика, природоведение [5]
Физическая культура, защита Отечества [0]
Внеклассная работа, классное руководство. [3]

Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0




Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Форекс. Forex. Дилинговый центр FOREX MMCIS group

    Детский отдых
    ; Электронные книги-основа
    Главная » Статьи » Иностранные языки

    Лінгвістичні та когнітивні характеристики концепту «добро» в сучасній французькій мові.
    Своєчасним є зростання ролі когнітивного, культурологічного та антропоцентричного підходів до вивчення мовних явищ, адже розуміння вербальної картини світу, що існує в свідомості носіїв мови, дає змогу наблизитися до розуміння культурних надбань нації. Відтак, увага мовознавців скеровується на виявлення образів, що складають концептуальну картину світу та на опис вербальних засобів, що її реалізують. Мета статті – визначити лінгвістичні та когнітивні параметри концепту ДОБРО у сучасній французькій мові, найважливішого складника когнітивного аспекту мовленнєвої комунікації. Наш інтерес становить також висвітлення цього концепту у викладанні французької мови як рідної. 

    Концепт є центральним поняттям когнітивної лінгвістики, одиницею ментального лексикону і усієї картини світу, відображеної в людській психіці . Видається слушним трактувати концепт як “об’єкт зі світу ідеального, що має ім’я й віддзеркалює культурно-зумовлене уявлення людини про дійсність”.

    Поняття ДОБРО становить предмет філософських досліджень, його вивчають лінгвісти та психологи. Попри те, що історія його аналізу сягає витоками античних часів, зміст і реалізація цього поняття у французькій мові залишається темою для всебічного обговорення. Як лінгвоментальне утворення, ДОБРО відносять до світоглядних універсалій. Класифікуючи оцінні концепти, філософи і логіки визначають ДОБРО як одну з широких аксіологічних категорій, що протистоять ЗЛУ.

    Традиційно вважається, що “добро – загальне поняття моральної свідомості, одна з основних категорій етики, за допомогою якої здійснюється етична оцінка явищ соціальної практики і моральних якостей окремих осіб” [1, с. 204].

    Етимологічно слово “bien, n. m”, що вербалізує поняття ДОБРО у французькій мовній картині світу (МКС), ототожнюється з античним поняттям ВІДПОВІДНІСТЬ ЕТАЛОНУ/НОРМІ й утворює етимологічний шар концепту ДОБРО, прототипічним ім’ям якого є прикметник bon, в якому актуалізуються 22 з 25 словарних значень прямих номінацій концепту ДОБРО (Bien). Крім представленості прямими засобами концепт ДОБРО у французькій МКС моделюється мовними засобами вторинної номінації. До їх інвентарю входять:

    – орієнтаційні метафоричні моделі – ДОБРО Є ВГОРІ:

    Оui, sans aucun doute, le Bien doit triompher du Mal (Hugo);

    – онтологічні метафоричні моделі – ДОБРО Є ВМІСТИЛИЩЕМ:

    On peut trouver le Bien dans chaque personne (Byron);

    – ДОБРО Є ОБ`ЄКТ:

    L`amour est toujours le Bien (Camus);

    – ДОБРО Є ПРОДУКТ:

    Тoute la vie de Kortchаk produit le Bien (Lerard);

    – ДОБРО Є ЖИВА ІСТОТА:

    C`est le Bien qui règne dans l`Univers (Hugo);

    – образні метафори – ДОБРО Є СОН/МРІЯ:

    Le Bien donne la vie à mes rêves (Giriot);

    Le Bien n`est qu`un sommeil (Sartre).

    Метонімічні концепти ДОБРО у французькій МКС представлені символами, заснованими переважно на християнській етиці:

    – ДОБРО Є БІЛИЙ КОЛІР:

    J`entends les chansons des anges, je vois bien un ange blanc (Fressange);

    – ДОБРО Є СВІТЛО:

    Je veux vois la lumière de la Liberté (Lecouvreur).

    Семантичні ознаки в інтенсіоналі лексичного значення прототипового імені концепту-слова Bien перебувають у гіпер-гіпонімічних відношеннях. 22 значення слова Bien згруповано за такими родовими ознаками:

    1) моральні чесноти: вихований, добрий, морально здоровий;

    2) приємний, схвалюваний;

    3) якісний;

    4) достатній, відповідний, повноцінний.

    Результати проведеного аналізу свідчать про те, що вербалізований концепт ДОБРО – це культурна універсалія, зміст якої зумовлений французькою МКС. Його інтегрований лінгво-культурний і конгнітивно-лінгвістичний аналіз, заснований на фреймовому поданні ситуації оцінювання, розкриває специфіку концепту ДОБРО: з одного боку, – це нерозривна єдність його понятійної, ціннісної й образної складових, з іншого – структуроване ціле, побудоване двома царинами “Духовне” й “Матеріальне”.

    Концепт ДОБРО містить у собі три складові: понятійну, образну й ціннісну. Специфічність концепту ДОБРО зумовлена його аксиологічною природою, статусом ознакового концепту й водночас статусом оператора, через що оцінка й цінність рівною мірою належать до змістового мінімуму концепту ДОБРО. Втім, розмежування предметно-образної, понятійної, ціннісної складових є досить умовним. Для комплексної схематичної репрезентації концепту ДОБРО необхідно послуговуватися ідеалізованою когнітивною моделлю (ІКМ), що забезпечить аранжування та співвіднесеність його складових.

    Як вже було зазначено, в сучасній французькій мові концепт ДОБРО вербалізується за допомогою слова ‘’bien’’, що походить від латинського bene. Значення концепту ДОБРО розвивалися у французькій мові від конкретного до абстрактного, від виявів людської реакції (так, естетичне захоплення красою виражається спазмами дихальної системи) до позначення емоційного психічного стану. Слова етичної оцінки розвиваються за триступінчатою моделлю: конкретна позитивна оцінка – загальна позитивна оцінка – етична позитивна ознака.

    У французькій мові іменник bien n. m. є полісемічним. Він позначає передусім благо, тобто те, що є вигідним, йде на користь, сприяє досягненню поставленої мети. Складниками концепту ДОБРО у сучасній французькій мові виступають слова avantage, bénéfice, bienfait, profit, satisfaction, utilité.

    Другим значенням слова bien n. m. є власне ДОБРО, моральна чеснота, все те, що справедливо, чесно, похвально. У цьому сенсі синонімами слова виступають мовні одиниці: devoir, idéal, perfection тощо.

    За даними енциклопедичного словника Le petit Robert, у французькій мові є три форми вираження концепту ДОБРО:

    · експліцитно-безпосередні: bien, charité, devoir, idéal, perfection, які пов’язані один із одним через свої лексичні значення;

    · експліцитно-опосередковані: avantage, bénéfice, richesse, bienfait, які пов’язані з досліджуваним поняттям через спільну сему;

    · імпліцитно-опосередковані: profit, service, utilité, які пов’язані зі значенням ДОБРО лише в контексті.

    Домінантою концепту ДОБРО є тріада:

    · les biens de l’ame – людські чесноти,

    · les biens du ciel – небесні блага,

    · les biens du corps – краса, здоров’я.

    Градуйований характер поняття ДОБРО у французькій мові віддзеркалено різними способами:

    а) вживанням часткового артиклю: faire le bien – faire un bienfait envers les pauvres, faire la charité à qqn ; dire du biende qqn – en parler avantageusement, favorablement. Французькій філософ Д.Дідро зауважував: Il ne suffit pas de faire le bien, il faut encore le bien faire;

    б) компаративними конструкціями: Le mieux est l’ennemi du bien;

    в) квантифікованими прикметниками: Grand bien vous fasse! – Робіть, як заманеться, байдуже…

    Концептуальна картина світу етноса – динамічне утворення, зміст її змінюється з часом і неоднаковий у різні епохи. Мовні одиниці, що експлікують картину світу – більш консервативні і, завдяки цьому, зберігають сліди уявлень, що зникають або зникли. Ця обставина забезпечує виконання акумулятивної функції – бути засобом накопичення духовного досвіду народу: знань, уявлень, ціннісних настанов суспільства.

    Цікаво простежити за відбиттям концепту ДОБРО у навчальній та виховній роботі у сучасних французьких навчальних закладах, де він тісно пов’язаний з іншими загальнолюдськими моральними цінностями: l’amour ( любов), noblesse ( шляхетність) тощо та синонімізується з поняттями l’humanisme ( людяність), la tolérence ( толерантність як здатність сприймати та приймати іншу особистість. Формуванню загальнолюдських цінностей у особистості сприяє вивчення творів Монтеня, Маро, Ронсара, Гюго, Стендаля, Екзюпері, Пруста тощо у сучасній французькій школі та засобів естетичного виховання ( залучення у процес виховання елементів танцю, музичної та релігійної освіти).

    Ткачев Володимир Ігорович, учитель французької мови Горлівської ЗОШ №1


    Категория: Иностранные языки | Добавил: Larisa (22.10.2009)
    Просмотров: 1448 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:
    Copyright MyCorp © 2017